Історія закладу

Віхи історії:

   1959 рік – заснування Криворізької середньої школи – інтернату №3.

   1979 рік – школу перейменовано та змінено статус на «Криворізьку обласну восьмирічну школу – інтернат для дітей – сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків №1».

   1988 рік – змінено назву на «Криворізьку середню школу – інтернат для дітей – сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків №1».

   1996 рік – Криворізька загальноосвітня школа – інтернат для дітей – сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків №9».

    2004 рік – інтернат стає комунальним навчально – виховним закладом «Загально – освітня школа – інтернат №9 для дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

    Кожний рік творення та розвитку інтернату вкладено працю директорів:

    1959 – 1961 рік – Кравець Іван Іванович

    1961 – 1965 рік – Плаксенко Кирило Іванович

    1965 – 1980 рік – Ткач Олексій Тимофійович

    1980 – 1981 рік – Риженко Сергій Петрович

    1981 рік –  Бобров Євгеній Петрович

    1981 – 1985 рік – Герасимчук Лариса Назарівна

    1985 рік –  Сафоник Іван Прохорович

   1985 – 1995 рік – Бортнікова Лариса Володимирівна

    1995 – 1998 рік – Трушкін Анатолій Іванович

    1998 рік – став директором Кутаєв Олександр Миколайович, який очолює педколектив і до сьогоднішнього дня.

              Історія становлення закладу дуже цікава і різнобарвна, насичена багатьма подіями. Це ціла епоха в житті людей, які присвятили себе  роботі. Педколектив був дібраний задовго до відкриття школи. Очолив його Кравець Іван Іванович. Вчителі разом із будівельниками працювали над завершенням робіт. І от, нарешті, 20 жовтня прозвучав перший дзвінок для 650 учнів та працівників школи. Це були діти з багатодітних та малозабезпечених сімей, учні сіл, де школи знаходилися далеко. Важко було починати! У класах навчалося  від 35  до 47 учнів, не вистачало вчителів та вихователів. Після уроків учні 5 – 7 класів приходили до гуртожитку і до 17.00 були самі. Лише з 17.00 до 22.00 працювали вихователі, яких все рівно не вистачало. А учні старших класів отримували у завгоспа інвентар та йшли самостійно упорядковувати територію району, який на той час будувався.

Силами учнів засаджені деревами вулиця Груні Романової та парк НКГЗКа. Крім того старшокласники займалися будівництвом. Після обіду діти і вихователі переодягалися і йшли на будівництво. Руками вихованців побудовано теплицю, естрадний майданчик, господарчі будівлі. В школі були коні, осел,  які допомагали в господарюванні. У теплиці діти вирощували квіти та овочі, доглядали худобу. Всім знаходилася робота! І головне те, що ніхто не спонукав до неї .

Протягом всіх років існування інтернату школа виконувала свою головну місію у суспільстві: навчання та виховання підростаючого покоління.  Довіра і щирість – були і залишаються  основними складовими у вихованні дітей – сиріт. Уважна турбота держави, місцевих органів влади, шефів, всього педагогічного колективу дають можливість рости дітям веселими, щасливими і здоровими. Життя дітей не обмежується стінами інтернату. Вихованці минулих років, ділячись спогадами, згадують веселі свята, КВК, зустрічі з випускниками, клуби по інтересах, дні народження та, звичайно, поїздки.

Яскравий слід в житті інтернату залишила діяльність колективу за час роботи директора Ткача О.Т.   В школі двічі на тиждень працював радіовузол, яким керувала Яковенко Марфа Павлівна. Діти приймали активну участь у підготовці та проведенні радіопередач. Також у школі була своя газета, яка займала неодноразово перші місця в міських конкурсах.

       В 70 – ті роки завдяки наполегливій праці педагогів та учнів було організовано і відкрито музей Леніна , бойової та трудової слави. Над створенням цього музею багато працювали Коротинський Є.Н., Чемарина П.М., Лихолат В.В. Експонати для музею були привезені з с.Шушинського, по переписці отримані документи Пражської конференції. В 1974 році музей був нагороджений   бронзовою медаллю ВДНГ у Москві.

Також, у ті роки під керівництвом Кавковського М.Ф. був створений духовий оркестр. Цю роботу продовжив Ліхарев В.Ф. Оркестр прикрашав всі свята, а також був призером в міських та обласних конкурсах  художньої самодіяльності.

       80 – ті роки та початок 90 – х ознаменувалися теж трудовими досягненнями всього колективу інтернату. У школі працює клуб інтернаціональної дружби під керівництвом Пустовіт С.П. Учні листуються з піонерами союзних республік та з друзями за кордоном. Крокуючи маршрутами Всесоюзного маршу юних піонерів, учні побували на багатьох підприємства міста, області,

Вихованці багато подорожують. Вони відвідали Київ, Москву, міста Прибалтики, Середньої Азії, Далекого Сходу, Кавказу. Їздили навіть за кордон до Болгарії та Німеччини.

         На початку 90 – х років під керівництвом Голубничої Н.Г. у закладі було створено фольклорний ансамбль «Зозулята». Діти співали, танцювали, грали на народних музичних інструментах. Приймали участь у конкурсах художньої самодіяльності району, міста. Зі своїми концертами об’їздили весь Радянський Союз, побували у Львові, Одесі, Дніпропетровську, Мінську.

Велика увага приділялася підготовці учнів до сімейного життя та життя в суспільстві. Допомогу у цьому питанні надавали жіночі ради шефських підприємств: організовували свята, сімейні вихідні. По можливості забирали дітей додому, навчали дівчаток готувати, в'язати, а хлопців -майструвати. Така робота допомагала учням пристосовуватися до життя у суспільстві.

      Випускники школи того часу стали капітанами дальнього плавання, учителями, технологами, робітниками заводів та фабрик.

     Всю роботу координувала директор школи Бортнікова Л.В.

Недовгий час працював директором школи Трушкін А.І., але залишив після себе добірку газет  «Кукушонок» видавництва школи юного журналіста  інтернату  для дітей – сиріт. Керував роботою редакції Глущенко А.О. Це було єдине видання в країні, яке випускалося дітьми – сиротами. Діти відверто писали про своє життя, розповідали про минуле, мріяли про майбутнє. Газету помітили і визнали. Прийшло офіційне запрошення на участь в ІІ Міжнародному фестивалі дитячого телебачення та преси.

   На сьогодні ми можемо гордитися досягненнями наших борців з вільної боротьби : Степанової Віри – чемпіонки України, майстра спорту України; Дякової Ольги – кандидата в майстри спорту, ІV місце світової першості; Ярової Регіни – майстра спорту України, віце-чемпіонки Європи, чемпіонки України,V місце в чемпіонаті світу; Омельченко Тетяни – майстра спорту України, неодноразової чемпіонки України, чемпіонки V молодіжних ігор України;  Варварової Раїси - майстра спорту України, чемпіонки України 2012р серед кадеток, призерки чемпіонату Европи 2012р., Павлів Ганни - майстра спорту України, неодноразової призерки чемпіонатів України, бронзової призерки Кубку України 2012р.,неодноразової  переможниці змагань Всеукраїнського та міжнародного рівнів. Колісник Альони - КМС України, чемпіонки України 2012р серед кадеток,у 2012р. посіла V місця на чемпіонаті Европи м. Катовіца /Польща/,та чемпіонаті світу м.Баку/Азербайджан/.  Ці та ще багато інших дівчат прославили свій інтернат не тільки в Україні, а і у світі.

Знову відродився духовий оркестр під керівництвом Антонова В.О.

 Він є окрасою кожного шкільного, районного і навіть міських свят. Василь Олексійович вивів оркестр на високий рівень: лауреат ІV Всеукраїнського конкурсу «Таланти багатодітної родини»;

       лауреат огляду – конкурсу «Моє Придніпрв’я», неодноразовий лауреат традиційного щорічного  міського конкурсу «Весна Рудани».

Проявляють свої таланти діти і в образотворчому мистецтві: Здихарський Віталій став переможцем Всеукраїнського конкурсу малюнків на тему «Громадянська ініціатива «Україна і Євро-2012».

   Неодноразово вихованці закладу ставали лауреатами обласного конкурсу «Срібне джерельце». Славу школі принесли вихованці танцювального колективу «Промінці» в 2007 році та вокалістка  Кулеш Надія – в 2009 році.

   Із захопленням працюють діти у гуртках прикладного мистецтва, а саме бісероплетіння. Приймають активну участь у виставках та конкурсах різного рівня. Дві вихованки Крич Алла та Гарькава Вікторія отримали грошову премію Благодійного фонду підтримки талановитих дітей України Л.Д.Кучми.

Багато уваги в закладі приділяється  туристсько – краєзнавчій роботі. В кращих традиціях продовжує діяти історико – краєзнавчий музей, яким керує Сафоник Л.Г. В музеї проводяться екскурсії для школярів нашого району, виховні заходи, відкриті уроки.

    Милостивий Р.В. та Кулажко С.В.  –  справжні ентузіасти туризму, організували туристську роботу в інтернаті. Діти подорожують просторами нашої Батьківщини. Разом з керівниками мандрують стежинами Карпат, Криму. Стали учасниками екологічної експедиції в Криму. Щороку в День Незалежності України роблять сходження на вершину Великий Верх, де вшановують пам'ять героя України В’ячеслава Чорновола. Взимку учні мають нагоду приймати участь у змаганнях з гірських лиж та сноуборду на альпійській базі в селищі Подоб овець Закарпатської області.

Окремо слід відзначити співпрацю з ВГО «Українське Реєстрове Козацтво», особисто отаман Криворізької паланки Засядьвовк Ю.І. прийняв до лав козацтва 20 кращих учнів нашої школи. Діти досліджують історію козацтва нашого краю та виховуються  на кращих засадах козацької педагогіки.

Історія інтернату не закінчується. Вона пишеться кожну хвилину, кожен день вихованцями, педагогами.

Дуже добре, що  вчительська праця залишає хороший слід на землі.  

Результати цієї праці – щасливе майбутнє вихованців. Це їхні щасливі долі: Полуектової Алли, Марченко Володимира, Устинової Наталії, Третяка Юрія, Повши В'ячеслава, Тітова Олексндра, Каравана Валентина, Кремендюка Олексія, Олик Ольги, Цудрук Валерія, Зозулі Петра, Ярової Регіни, Ганзюк Ніни, Назаренко Юлії, Мельника Миколи, Грищенко Ади  та багатьох-багатьох інших.